гіпс

(нім. < грец. — біла глина)

Мінерал, що складається з водного сіркокислого кальцію. Природний використовують при ґрунтуванні основи для творів живопису, при обпаленні набуває здатність при змішуванні з водою утворювати пластичну масу, яка швидко застигає. Тому у розмеленому виді ще в давні часи використовувався при виготовленні масок, пізніше — для скульптурних зліпків, ліпних декоративних прикрас на фасадах і в інтер'єрах споруд (порівн. алебастр).