гіпс

гіпс
(нім. < грец. — біла глина)
Мінерал, що складається з водного сіркокислого кальцію. Природний використовують при ґрунтуванні основи для творів живопису, при обпаленні набуває здатність при змішуванні з водою утворювати пластичну масу, яка швидко застигає. Тому у розмеленому виді ще в давні часи використовувався при виготовленні масок, пізніше — для скульптурних зліпків, ліпних декоративних прикрас на фасадах і в інтер'єрах споруд (порівн. алебастр).

Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — Київ. 2002.

Нужна помощь с курсовой?

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»